"Динамо" (Киев) - "Авангард" (Харьков) 0:0

17 октября 1961. Киев. Республиканский стадион им. Н.С. Хрущева. Искусственное освещении. Ясно. 12 градусов. 67000 зрителей.

Судьи: Р.Газда (Львов), М.Пинский (Харьков), Н.Балакин (Киев).

"Динамо" К: Макаров, Кольцов, Щегольков, Сучков, Сабо, Турянчик, Базилевич, Серебряников, Каневский (к), Трояновский, Лобановский.

"Авангард": Уграицкий (Власенко, 65), Соколов, Марьенко, Тодоров, Масленников, Ожередов, Нестеров, Костюк, Панфилов, Королев, Крощенко (Хачатуров, 75).

17.10.1961. Киев. Сыграв вничью 0-0 с харьковским "Авангардом", киевское "Динамо" впервые стало чемпионом СССР. Впереди с букетом - капитан команды В.Каневский, рядом в свитере и длинных штанах О.Макаров, за ним В.Лобановский. За первой "тройкой" видны Серебряников и Сабо.

Непробивний бетон харків'ян
"... Матч розпочався масовими атаками господарів поля, але, досить успішно розвиваючи наступ в центральній частині поля, вони ніяк не можуть пробитись крізь захисні порядки суперників. Харків`яни щільно і дуже ретельно опікають усіх форвардів і півзахисників ""Динамо"", дружно - сімома чи навіть вісьмома гравцями - відтягуючись в оборону. Кияни пробують подолати цей бетон ударами по воротах здалека, але м`яч або перехоплюють рослі захисники ""Авангарду"", або він потрапляє в руки досвідченого воротаря Уграїцького.
В той же час гості не залишають невикористаною жодної можливості для атаки. 9-а хвилина. Центральний захисник киян Щегольков, приймаючи м`яч, посковзнувся, і харків`янин Крощенко (№ 11) виходить один на один з Макаровим. Гол здається неминучим, але в останню мить Турянчик (№ 6) встигає підкатом вибити м`яч на кутовий. Небезпека минула, але через хвилину харків`яни знову подають корнер. М`яч потрапляє до захисників ''Динамо'', і вони вибивають його з воротарського майданчика, але прямо в ноги Корольову (№ 10). Сильний удар низом, і Макаров, лежачи, встигає взяти м`яч.
Тут же атака киян. Сильний удар парирує за лицьову лінію Уграїцький. Біля воріт ''Авангарду'' подаються два корнери підряд, але безрезультатно.
Перші 15 хвилин у киян була деяка територіальна перевага, але, відчувши, що харків`яни настроєні по-бойовому, вони починають обачливіше грати в обороні, і це дозволяє їх противникам вирівняти гру. Тривають обопільні атаки. 17-а хвилина. Красиву комбінацію розігрує ''тандем'' Лобановський - Трояновський, але точну подачу під завершальний удар ніхто з киян не встигає використати. 28-а хвилина. Прохід Лобановського по краю, передача вздовж воріт. Уграїцький не дотягується до м`яча, але динамівці не ''замкнули кут'', і бити по воротах нікому. 30-а хвилина. По краю проривається Крощенко і віддає м`яч під удар Нестерову, але той б`є вище воріт. 31-а хвилина. Сольний прорив Базилевича, удар - і м`яч проходить над штангою...
Другий тайм пройшов так само по-бойовому. Кияни уперто атакували, не залишались в боргу і гості, але рахунок так і залишився нульовим. Правда, в останні чверть години господарі поля добились певної територіальної і ігрової переваги, проте їх наступальний запал так і не зміг подолати залізну витримку харків`ян в обороні.
Очко, яке команда ''Динамо'' завоювала в цьому матчі, виявилось золотим. В небо злетіли різнокольорові ракети, а десятки тисяч глядачів, вітаючи нових чемпіонів, запалили імпровізовані факели з скручених газет. Це було справді феєричне видовище, яке увінчало золотий фініш динамівців''.
Г. БОРИСОВ.
Газ. ''Радянський спорт'', Київ, 1961, 20 жовт.

Факели над стадіоном
"...Ще не закінчено останній акт, ще не спущено завісу футбольного спектаклю. Але дві картини, зіграні вчора, стали апофеозом великої прем`єри.
Перша кульмінаційна подія виявилася фатальною для торішнього виконавця головної ролі - столичного ''Торпедо''. Єдиний сенсаційний гол, забитий у ворота автозаводців гравцями ташкентського ''Пахтакора'', позбавив москвичів почесного титулу чемпіонів СРСР. А в другій картині, що розігрувалася в Києві, футбольну корону і золоті медалі чемпіонів було вручено (поки що символічно) динамівцям української столиці. Поєдинок киян з авангардівцями Харкова закінчився нульовою нічиєю, і, набравши 43 очка, динамівські футболісти стали надосяжними для суперників.
Вперше в історії радянського футбола золоті нагороди залишають Москву. Починаючи з 1936 року, дев`ять разів сходили на футбольний олімп столичні динамівці, сім - спартаківці, п`ять - армійці і один раз - торпедівці.
Тепер московським футболістам лишаються срібло і бронза. Саме в останньому акті й буде розподілено ролі між чотирма столичними командами...
Разом з тренером і гравці харківської команди завітали до роздягальні динамівців, щоб тепло поздоровити їх з визначною перемогою. А потім київські футболісти знову вийшли на таке щасливе для них поле, яскраво освітлене факелами. Їх запалили на трибунах прихильники команди, вітаючи своїх улюбленців із золотим тріумфом...''
К. МИХАЙЛЕНКО. Газ. Вечірній Київ, 1961, 18 жовт.

После Сабо через одного человека- Турянчик.

Видел этот матч по ТВ. Попытаться попасть на стадион не было даже и речи- ажиотаж огромнейший. Все время ждали сообщений из Ташкента- как там Торпедо? Как-то не понимал, что к началу этого матча тот уже закончился! Потом, много лет спустя, я прочитал, что о победе Пахтакора тренерам сообщили еще до начала киевского матча. А футболисты об этом узнали в перерыве. Но зрители этого не знали! И вот команды после финального свистка идут с поля. Звучит знакомый голос диктора по стадиону. Привожу практически слово в слово его сообщение : "Увага! В Ташкентi проходила зустрiч мiж командами майстрiв Пахтакора та московського Торпедо ( на стадионе- тишина- В.И.). Матч закiнчився. Рахунок: нуль- один (именно так сказал. Тишина стала еще более звенящей- В.И.). Перемiг Пахтакор!". Последние слова утонули в овациях! Ну а дальше - все хорошо известно!

Это был мой первый сезон в качестве футбольного болельщика! Смотрел его с самого начала. Футболисты Динамо были для меня (тогда еще школьника) просто небожителями! Ну а В.Каневский -одним из основных! Однако для истории футбола, я хочу рассказать об эпизоде, из этого матча, который либо на упоминается, либо о нем говорят вскользь. Во втором тайме В.Каневский приближался с мячом к штрафной Авангарда. Вратарь Н.Уграицкий стал смещаться навстречу с нападающим. И тут капитан киевлян со всей мочи пробивает, целенаправленно, во вратаря. Далее выезд "скорой помощи" прямо на поле. 34-летнего Уграицкого увозят со стадиона. Для того состава харьковской команды Уграицкий был, пожалуй, тем, кем сейчас является для них А.Горяинов. По Киеву поползли слухи, что Каневский убил мячом Уграицкого. Обошлось! Хоть и в следующем матче он не выступал. Харьков боролся тогда за 6 место в чемпионате- а это звания мастеров спорта. И добился своего! Через годы я прочел, что тогда , через партийные органы, было давление на Авангард на предмет сдачи киевлянам матча в Харькове. Был получен отказ! Динамо пришлось тяжело в том матче (1:1): могли и проиграть! И якобы этот грубый эпизод был ответом киевлян... Не хочется в это верить!